14 квітня – Всесвітній день боротьби з хворобою Шагаса

Хвороба Шагаса: факти, які варто знати

Хвороба Шагаса, також відома як американський трипаносомоз   – паразитарна інфекція, збудником якої є найпростіші Trypanosoma cruzi.

У світі  інфіковано понад 7 мільйонів людей, і щороку від інфекції помирає понад 10 000 хворих. Поширеність хвороби Шагаса в усьому світі зростає, проте головні осередки інфекції перебувають у ендемічних районах  Латинської Америки, у яких основним чинником поширення інфекції є комахи-переносники. Випадки захворювання спостерігаються у 44 країнах (включаючи Канаду, Сполучені Штати Америки, багато європейських країн та деяких країн Західної частини Тихого океану, Африки та Східного Середземномор’я).

Паразити  передаються, головним чином, через інфіковані продукти життєдіяльності кровососних тріатомових клопів. Типовими місцями проживання цих комах служать тріщини у стінах чи покрівлі житлових будинків та таких побутових будівель, як курники, загони для худоби та складські приміщення. Вдень комахи ховаються, активні вночі та харчуються кров’ю тварин та людини. Як правило, для укусів клопи вибирають відкриті ділянки шкіри, наприклад обличчя, і випорожнюються поряд із місцем укусу. Паразити проникають в організм людини з випорожненнями клопів внаслідок машинального розчісування місця укусу або через інші пошкодження шкірного покриву, а також через очі чи рот. Паразит також здатний інфікувати тварин; одним з найпоширеніших диких резервуарів інфекції вважається звичайний опосум.

Зараження  також може відбуватися:

– при вживанні харчових продуктів або напоїв, забруднених зараженими  випорожненнями триатомових клопів або сумчастих ссавців- цей шлях зараження найчастіше викликає спалахи хвороби;

– при вагітності чи під час пологів;

– при переливанні крові чи препаратів крові;

– при трансплантації деяких органів (наприклад, серця чи нирок);

– внаслідок порушення біологічної безпеки у лабораторіях.

У хвороби Шагаса дві стадії. Перша гостра фаза триває близько двох місяців після зараження. Хоча в кровоносній системі може циркулювати велика кількість паразитів, симптоми захворювання в більшості випадків відсутні або носять стертий і неспецифічний характер (підвищення температури тіла, біль голови, збільшення лімфатичних вузлів, блідість, м’язовий біль, задишка, набряки та болі в ділянці живота або грудей). Набагато рідше після укусу триатомовими клопами виявляються такі характерні початкові ознаки захворювання, як ураження шкіри.

У хронічній стадії хвороби паразити концентруються, головним чином, у тканинах серця або м’язах травного тракту. Протягом 10-30 років з моменту зараження, третина хворих починає страждати на порушення серцевої діяльності, а приблизно кожен десятий – шлунково-кишковими, неврологічними або поєднаними розладами.

Хвороба Шагаса піддається лікуванню за умови раннього призначення протипаразитарної терапії у гострій фазі хвороби.

Повна ліквідація цього захворювання неможлива через велику чисельність паразитів та інфікованих ними диких тварин  у країнах Америки. Натомість завданнями громадської охорони здоров’я  є  припинення передачі паразита людині, своєчасне надання медичної допомоги інфікованим та довічний медичний нагляд за пацієнтами.

Вакцини проти хвороби Шагаса немає. Найбільш ефективним методом профілактики хвороби є боротьба з переносниками, що дозволяє зменшити контакти між людьми та комахами-переносниками.

Залежно від географічного району ВООЗ рекомендує такі підходи до профілактики та контролю інфекції:

– забезпечення своєчасного доступу до послуг діагностики, лікування та спостереження;

– скринінг новонароджених та старших дітей, народжених від інфікованих матерів;

– скринінг донорів крові;

– розпилення інсектицидів залишкової дії у житлових приміщеннях та на прибудинковій території;

– модернізація житла та покращення санітарно-гігієнічних умов для попередження зараження житлових приміщень паразитами;

– використання індивідуальних засобів профілактики, наприклад сіток, і дотримання правил гігієни при приготуванні, транспортуванні, зберіганні та споживанні їжі.

– поширення інформації та санітарна освіта населення та медичних працівників.

Житомирський обласний центр контролю та профілактики хвороб