СИНДРОМ АСПЕРГЕРА

Синдром Аспергера – це одна з форм аутизму, що характеризується відмінностями у роботі нервової системи  людини, які впливають на сприйняття світу та взаємодію з навколишнім середовищем.

Останнім часом згадки про синдром з’являються в інформаційному просторі, а публічні люди, політики, бізнесмени (до прикладу  Ілон Маск) відкрито обговорюють, що мають такий розлад. Попри труднощі в спілкуванні, вони будують сім’ї, кар’єру та ефективно взаємодіють з суспільством.

Водночас медичного діагнозу «синдром Аспергера» більше не існує, в міжнародних класифікаціях його відносять до розладів аутистичного спектра (РАС) 1-го рівня важкості. Особам, яким раніше діагностували синдром Аспергера, нині його має бути змінено на діагноз РАС без порушення мови чи розумової відсталості.

Проте сьогодні цю назву і досі іноді вживають в побутовому спілкуванні.

Симптоми синдрому Аспергера можуть суттєво відрізнятися у кожної людини. Проте найпоширеніші ознаки цього розладу охоплюють труднощі у соціальній взаємодії, обмежені інтереси та ригідність у поведінці. Ось основні симптоми:

• Складнощі у соціальній адаптації. Діти з синдромом Аспергера часто мають проблеми зі спілкуванням та встановленням соціальних зв’язків. Вони можуть мати обмежені інтереси та  нетипові реакції на соціальні ситуації.
• Монотонність у заняттях. Деякі діти можуть проявляти інтерес  до зайняття однотипними заняттями чи зацікавленнями протягом тривалого періоду часу, не виявляючи бажання або потреби змінювати їх.
• Загострена чутливість до зовнішніх подразників. Деякі діти з синдромом Аспергера можуть бути надзвичайно чутливі до звуку, світла, запахів та інших зовнішніх стимулів, що може викликати стрес та дискомфорт.
• Мовлення “механічного” типу, що характеризується монотонністю та відсутністю тональності.
• Фантазія. Досить часто діти саме з таким симптомом мають бурхливу фантазію.

Синдром Аспергера не лікується медикаментозно, адже це не хвороба, а особливість нервової системи.

Однак є способи допомогти таким людям краще адаптуватися до суспільства:

– Психологічна підтримка. Спеціалісти допомагають розвинути соціальні навички, навчають краще розуміти емоції інших.

–  Когнітивно-поведінкова терапія. Допомагає керувати стресом і знижувати тривожність у незвичних ситуаціях.

–  Розвиток сильних сторін. Люди з синдромом Аспергера можуть мати чудову пам’ять, аналітичне мислення, творчі здібності. Важливо знайти сферу, де ці таланти будуть розкриватися.

–  Підтримка сім’ї та оточення. Чим більше розуміння буде з боку родичів, друзів і колег, тим легше людині буде адаптуватися до суспільного життя.

Синдром Аспергера  – синдром, що може суттєво впливати на якість життя людей, але з правильною підтримкою та лікуванням люди з цим розладом можуть досягти значних успіхів. Якщо ви підозрюєте наявність симптомів у  себе, своєї дитини чи близької людини, то зверніться до сімейного лікаря або невролога для первинної консультації.