ЯК БОРОТИСЬ З ГЕНДЕРНОЮ ДИСКРИМІНАЦІЄЮ

Гендерна дискримінація – це не просто упередження на основі статі. Це дисбаланс у доступі до влади і ресурсів, в якому одна група є привілейованою (чоловіки), а інша – дискримінованою (жінки). Гендерна дискримінація стосується більшою мірою жінок, тому що ми живемо у патріархальному суспільстві. Багато століть суспільні норми і закони формувалися чоловіками і для чоловіків.

Світ потопає у стереотипах та дискримінації. Попри те, що нині жінки обіймають керуючі посади, працюють у політиці, служать на війні та досягають неймовірних кар’єрних висот, наш світ ще дуже далекий від гендерної рівності. Жінки, які нині є визнаними та успішними, аби досягти свою ціль, мали працювати більше за колег-чоловіків, доводити родині, керівництву та собі, що вони мають право на високі посади та високу заробітну платню. Гендерна рівність – це найперше про справедливість, однаковий доступ до ресурсів і влади.

Ми не існуємо поза межами історичного, релігійного та культурного контексту. Більшу частину історії людства жінки сприймалися, як матері, дружини і обслуговуючий персонал для чоловіків. Право голосу жінки почали виборювати трохи більше, ніж сто років; менш, ніж 200 років жінки мають право отримувати вищу освіту та володіти майном.

Не можна казати, що чоловіки не страждають від гендерної дискримінації, бо є стереотипні уявлення про жіночі та чоловічі обов’язки, а також про чоловічі та жіночі професії. Жінки, в переважної більшості, зневажливо ставляться до спроб чоловіків перейняти обов’язки, які в певній культурі або суспільстві визначені, як жіночі.

Є історичні свідчення, що так було не завжди, і в певні історичні періоди серед жінок були і воїни, і захисниці. Історично задокументований період чітко розподілив обов’язки на чоловічі та жіночі, де чоловіки мали право вибору, а вибір жінок був доволі обмежений родиною та вихованням дітей.

Змінювати усталені моделі суспільної поведінки завжди непросто.

Великі трансформації складаються з безлічі маленьких побутових подвигів, коли треба сказати: “Так було завжди, але це не значить, що так буде надалі. Цьому час покласти край”.

Стати лідеркою таких змін – означає взяти на себе сміливість сказати “ні”. Припинити те, що завжди було “прийнято”, але завжди було неприйнятним.

Чимало дівчат навчились боротися із суспільним тиском або ігнорувати його, усвідомлюючи самих себе, свої потреби та бажання. Але це усвідомлення приходить з віком, досвідом, прочитаними книгами і статтями, після розмов з однодумицями та значного негативного досвіду.

Питання полягає в тому, як системно та довгостроково виправляти причини гендерної дискримінації, а не лише боротися з її симптомами.

Ми оточені гендерними стереотипами змалечку, тому чимало людей просто не проблематизують їх.

Відповідно, боротьба з ними починається з сумніву у тому, що є нібито очевидним. Наприклад, уроки трудового навчання у школах, які програмують майбутні ролі хлопчиків та дівчаток.

Хтось може раціонально пояснити, чому дівчат не навчають забивати цвяхи і вирізати лобзиком? Або чому хлопцям не потрібно вміти готувати чи штопати одяг?

У звільненні суспільства від гендерних стереотипів зацікавлені всі. Країни з найвищим рівнем гендерної рівності регулярно опиняються в топі “найщасливіших”, “найзаможніших” тощо. Це не збіг, це логічний зв’язок.

Кожне зусилля, кожна побутова ситуація, в якій ви відстояли принцип недискримінації, створює довкола вас простір свободи.